"Go to the ПТО"
МИ ЙДЕМО В НОГУ З ЧАСОМ, МИ ДИВИМОСЯ КРІЗЬ П Т О
(погляд твого об'єктиву)
Зима ось-ось закінчиться, сонечко починає пригрівати зовсім по-весняному. Настає самий час для теплих, романтичних почуттів. Саме в цей період святкується шанований усіма закоханими День Святого Валентина. Інколи людські долі переплітаються самим загадковим способом, тому ми не можемо знати, які подарунки долі чи злі жарти на нас чекають. Часто ми в повсякденних турботах забуваємо про найголовніше: сказати коханій людині про свої почуття від яких, інколи, може залежати щастя близької людини. Тому ми нашу святкову рубрику приурочили до Дня закоханих, в якій хочемо вам розказати і показати, яке ж почуття викликає справжнє кохання
З наукової точки зору, кохання не існує, існує сильне захоплення, яке згодом переходить у звичку. На мою думку, кохання це чисте і ніжне почуття, а якщо воно справжнє, то кохання стає тим, заради чого варто жити. Існує така думка, що в підлітковому віці існує тільки захоплення, а аж ніяк не кохання, але недарма поет придумав так влучно «Коханню всі віки покірні»
Кохання – це коли при зустрічі в грудях щось стискається. Коли дивишся в його очі, тобі здається, що вони океан, і ти хочеш в них потонути. Коли дивишся на його посмішку, і сама невільно посміхаєшся. Коли в його обіймах, відчуваєш себе захищеною і ти разом з ним стаєш найщасливішою людиною на планеті. Варто пам’ятати те, що стріла Амура повинна влучити в обидва серця, бо коли це не так, то кохання стає хворобою. Хворобою, яка залишає на душі рани, хоча ці рани і душевні, від цього вони не стануть меншими і не стануть менше боліти. Душевні рани набагато глибші і заживають вони часом все життя. Незважаючи на деякі невдачі, потрібно кохати і бути коханою, бо кохання – це найпрекрасніше, що є у житті.
Скирська Катерина, 21-с
Розпочалось все з приходу новенького хлопчика в наш клас. Нічого незвичайного, в наш клас періодично приходять новенькі. Але я ніколи не помічала особистих змін. Взагалі, якщо говорити прямо, мене було байдуже … В принципі, мені були байдужі абсолютно всі люди, які мене оточували…Тоді мене не цікавило нічого, окрім рок-музики і фентезі. Видумані світи наскільки захоплювали мене, що місяці не помічала нічого навкруги. В школі я сідала за мою улюблену останню парту, діставала книгу, вмикала плеєр і 45 хвилин ні на що не реагувала. Спочатку вчителі обурювалися, але всі письмові роботи я писала добре, тому згодом перестали так болісно реагувати… З однокласниками все було мирно…Я не помічала їх, вони не помічали мене. Деякі хоробрі хлопці навіть намагалися приділяти мені увагу, але після неохочих односкладових відповідей і погляду в книгу навіть найсміливіші забували про цю марну справу, і я перестала існувати для своїх однокласників. А втім, мене це влаштовувало…
В той день, як завжди, я сиділа за своєю улюбленою партою, слухала музику і читала книгу. Магічна війна між орками і ельфами настільки захоплювала мене, що я «прокинулася» тільки тоді, коли ХТОСЬ сів біля мене за парту. Із незадоволенням я відірвалася від книги і подивилася на того, ХТО порушив мій спокій. І саме в той момент я зрозуміла, що «пропала». «Пропала» назавжди…
Це не було коханням, це було «сліпе собаче обожнювання» з мого боку. Це я зрозуміла вже тільки зараз. Тоді я навіть не могла уявити своє життя без НЬОГО. Коли ЙОГО не було біля мене, мені ставало фізично боляче. Мені хотілося, дійсно як покинутому собаці вити і скавульчати…Будь-яке ЙОГО прохання ставало для мене законом. Я не зважала на свої інтереси.., лише б тільки ВІН був зі мною, чути його голос, бачити його посмішку…
Ні! Це не було кохання…ЙОМУ подобалося моє сліпе поклоніння, тому ВІН «був» зі мною. Чому подобалося? Це – гра…
Одного разу, одного осіннього ясного дня ми прийшли з НИМ на наше улюблене місце – дах багатоповерхівки. Ми часто приходили сюди. Це стало НАШИМ місцем.
- «Ти мені зовсім не приділяєш уваги», - сказав ВІН. Це було так безглуздо, все одно, що сказати, що сонце не світить чи світить недостатньо яскраво. Як я могла не приділяти ЙОМУ уваги?! Я кожну мить проводжу з НИМ! Я спробувала обійняти ЙОГО, але ВІН відштовхнув мене…
- «Що я можу зробити?» Мій голос був дуже спокійним на той час. Хто мене знав, сказали б, що я на грані зриву.
- «Стрибни», - ВІН фиркнув. ВІН жартував, просто жартував. Хотів, напевне, довести, що я не можу зробити для НЬОГО абсолютно все. Чи…не знаю, що ВІН хотів цим довести. Але ВІН не міг знати, що буде далі. ВІН просто жартував.., а я стрибнула…Пам'ятаю, що я чула ЙОГО наляканий крик…
Можливо, у кожного своя історія «нещасливого кохання», а у кого не було.
Любіть і будьте коханими, бо любов найбільше щастя і найбільше нещастя у житті. Але продовжуйте жити! Життя т
того варте…
Скирська Катерина, 21-с гр.
Нехай у вашому серці
Живе справжнісінька любов
Нехай вона не буде перцем
Або якимось часом злом
Кохання хай буде без меж,
Щоб ви любили і вас теж!
(Кузь Маша)