Омріяна юність...

Саме так звучить назва обласного заочного конкурсу серед учениць ПТО. Я разом зі своєю колегою, викладачем іноземної мови Кравчук Оленою допомогли учениці Вишинській Катерині створити художній свій образ. Матеріалами до проекту ми ділимося з Вами...

Кажуть, 7 грудня о 12:45 почалося моє земне життя. В цей час мені на ручку одягли бірочку з написом “Вишинська, дівчинка 2,45 кг, 49 смˮ. Батьки задумалися, тому що слово “дівчинка” потрібно було замінити імʼям.

Отже, сімнадцять років назад на Кам’янеччині, у сільській місцевості, що носить назву – Колибаївка, народилась Я – маленька дівчинка-перлинка, як мене назвав мій батько – Катеринка.

Дитинство моє пройшло, як у всіх діток того часу, з велосипедом у руках, колінами в зеленці та калейдоскопом, який своїми різноманітними візерунками і кольорами додавав барв веселому дитинству, яке пахло свіжоспеченим, духмяним бабусиним хлібом.

А далі був дитсадок, згодом школа…закінчення якої – стало початком мого самостійного життя, початком більш серйозного випробування моїх здібностей та характеру. І ось почалося…

Однією з найважчих проблем, що стоять перед молодою людиною, є вибір майбутньої професії. Звичайно, є діти, які з шести років знають, що вони стануть лікарями, льотчиками, вчителями, такою ж дитиною була я! Завжди впевненою, знала ким буду і чим буду займатися в майбутньому, що принесе мені хліб… Планувати вибір майбутньої професії я почала з дитинства, щоб не зробити помилку і потім не розчаруватися. Ще змалку, я знала, що обовʼязково стану перукарем. Памʼятаю, коли батьки ще не замислювалися над тим, ким я стану, я мучила їх постійними розмовами про свою мрію.

Тому ДНЗ “Подільський центр професійно-технічної освіти” став логічним початком, кроком в майбутнє. Я завжди почуваю себе там, як вдома, там я здобуваю професію про яку мріяла, там я зростаю як перукар. Правильно підібрана професія – одне з головних досягнень людини. Адже, на роботі людина проводить повних вісім годин, що рівно третині доби.

Я обрала цю професію, бо вважаю, що краса в найвитонченішій формі – в естетиці людської зачіски. Бо зачіска – це формула успіху. Кажуть, що перукар – це художник, я скажу точніше, хороший перукар – це як закрійник. Він бачить матеріал і розуміє, що з нього можна створити, як зробити так, щоб матеріал перетворився у виріб.

“Завжди усміхнена, життєрадісна, світла, як сонечко” такими словами характеризують мене друзі та мої наставники. Чим би людина не захоплювалася, в неї завжди є можливість багато чого навчитися. Пізнання нового, є найбільш захопливим у будь-якому хобі. Я ж пізнаю все більше навколишній світ і людей в ньому через українську пісню. У моїй сімʼї люблять і поважають народну пісню. Я чула їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Спів я поєдную з навчанням, адже це мій спосіб самовираження.

Не треба боятися змін. Для того, щоб піднятися вгору, треба зробити перший крок. Змінюючись, ми знаходимо свободу, ламаючи власні стереотипи. Нові ми цікаві оточуючим і, в першу чергу, цікаві самі собі.